фелюка
ФЕЛЮ́КА, и, ж., заст. Фелюга.
По затоці снували байдарки, оддалік біліли фелюки, мов зграя лебедів (Л. Укр., III, 1952, 622);
Стрункі венеціанські й далматські бригантини,.. турецькі фелюки.. стояли всуміш із сірійським (Тулуб, Людолови, І, 1957, 188).
Словник української мови (СУМ-11)