фокусництво

ФО́КУСНИЦТВО, а, с.

1. Зайняття, мистецтво фокусника (у 1 знач.), показування фокусів ( див. фо́кус² 1).

2. перен. Дії, вчинки, властиві фокуснику (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. фокусництво — фо́кусництво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. фокусництво — ФО́КУСНИЦТВО, а, с. 1. Зайняття, мистецтво фокусника (у 1 знач.), показування фокусів (див. фо́кус² 1). Фокусництво артистів. 2. перен. Дії, вчинки, властиві фокусникові (у 2 знач.). Фокусництво чиновників.  Словник української мови у 20 томах
3. фокусництво — -а, с. 1》 Заняття, мистецтво фокусника (у 1 знач.), показування фокусів (див. фокус II 1)). 2》 перен. Дії, вчинки, властиві фокуснику (у 2 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови