Словник української мови в 11 томах

функціональний

ФУНКЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний з виконанням певної функції (у 1, 2 знач.), залежний від діяльності, призначення, а не від структури, будови.

Перехідним типом одного знаряддя від зазначеного рала до плуга було так зване рало з полозом, що мало багато функціональних і конструктивних рис плуга (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 401);

За функціональним призначенням видів убрання фонд [Львівського музею] розподіляється на такі групи: сорочки, поясний і плечовий одяг, головні убори, пояси, взуття, прикраси і дрібне доповнення (Нар. тв. та етн., 1, 1970, 31);

Дієприслівник за своїми функціями наближається до прислівника. Функціональна близькість дієприслівника і прислівника зумовлює у деяких випадках перехід дієприслівників у прислівники (Сучасна укр. літ. м., І, 1969, 268);

Українська літературна мова в радянський період її історії.. досягла всебічного і гармонійного розвитку всіх своїх функціональних стилів (Мовозн., XVIII, 1963, 3).

2. Пов’язаний з функцією, функціями (у 3 знач.), з виявом життєдіяльності організму, тканин, клітин, залежний від їх специфічної діяльності.

Позбавлений кров’яного живлення, організм втрачає свою життьову цілість, втрачає функціональні властивості (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 173);

Розвиток процесу узагальнення зв’язаний у дитини з формуванням певних функціональних структур у корі великих півкуль (Рад. психол. наука.., 1958, 181);

Підвищення кров’яного тиску [космонавта].., можливо, відбивали функціональні зрушення в центральній нервовій системі, зумовлені впливом фактора обмеження рухомості (Фізіол. ж., VI, 1, 1961, 13);

Немає ніякого сумніву, що функціональний стан організму в багатьох випадках накладає надзвичайно характерний відбиток на його зовнішній вигляд (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 17).

3. Стос. до функції (у 4 знач.).

Радянська математична школа є однією з кращих у світі, а праці наших математиків в галузі теорії чисел, функціонального аналізу, математичної статистики весь науковий світ визнає як видатні (Ком. Укр., 2, 1968, 53).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. функціональний — функціона́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. функціональний — Діючий, працюючий, робітний, чинний  Словник чужослів Павло Штепа
  3. функціональний — ФУНКЦІОНА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Пов'язаний із виконанням певної функції (у 1, 2 знач.), залежний від діяльності, призначення, а не від структури, будови.  Словник української мови у 20 томах
  4. функціональний — -а, -е. 1》 Пов'язаний з виконанням певної функції (у 1, 2 знач.), залежний від діяльності, призначення, а не від структури, будови. 2》 Пов'язаний з функцією, функціями (у 3 знач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. функціональний — Функціона́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)