фунтовичок
ФУНТОВИЧО́К, чка́, ч. Пестл. до фунтови́к.
Чи молоді, чи старі чоловіки затівають бійку, йому [Інокентію] байдуже: вривається з гиркою-фунтовичком у кулаці — і пішов скородити направо й наліво (Тют., Вир, 1964, 21);
В липні кожен бурячок був уже фунтовичок (Воскр., Недарма.., 1950, 54).
Словник української мови (СУМ-11)