фунтовичок
ФУНТОВИЧО́К, чка́, ч.
Пестл. до фунтови́к.
Чи молоді, чи старі чоловіки затівають бійку, йому [Інокентію] байдуже: вривається з гиркою-фунтовичком у кулаці – і пішов скородити направо й наліво (Григорій Тютюнник);
В липні кожен бурячок був уже фунтовичок (С. Воскрекасенко).
Словник української мови (СУМ-20)