фуфайка
ФУФА́ЙКА, и, ж.
1. Тепла плетена, вовняна або байкова сорочка чи безрукавка.
Фуфайки ж, сплетеної Раїсою, він не мав права скидати цілу зиму (Коцюб., І, 1955, 329);
Гвоздін, Буянов, Пєтушков .. В їдальні на ніч полягали, А на долівці, у кутку — Тріке в фуфайці й ковпаку (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 142);
Під сорочками ж на голому тілі вони носили бруднющі фуфайки, повні нужі (Ю. Янов., II, 1954, 37).
2. Стьобана куртка на ваті.
Явдоха перехрестилась, ватяну фуфайку на плечі — і з хати (Тют., Вир, 1964, 523);
Бульдозеристи.. й тут на фотографіях, веселі, безшабашні, а одягнуті ще по-зимньому чи по-весняному — в фуфайках (Гончар, Тронка, 1963, 185).
Словник української мови (СУМ-11)