фуфайка
ФУФА́ЙКА, и, ж.
1. заст. Тепла плетена, вовняна або байкова сорочка чи безрукавка.
Фуфайки ж, сплетеної Раїсою, він не мав права скидати цілу зиму (М. Коцюбинський);
Гвоздін, Буянов, Пєтушков .. В їдальні на ніч полягали, А на долівці, у кутку – Тріке в фуфайці й ковпаку (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна);
Під сорочками ж на голому тілі вони носили бруднющі фуфайки, повні нужі (Ю. Яновський).
2. Стьобана куртка на ваті, ватник, стьобанка.
Явдоха перехрестилась, ватяну фуфайку на плечі – і з хати (Григорій Тютюнник);
Бульдозеристи .. й тут на фотографіях, веселі, безшабашні, а одягнуті ще по-зимньому чи по-весняному – в фуфайках (О. Гончар);
Товстим його робила велика фуфайка, туго підперезана ременем (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)