фухтель
ФУ́ХТЕЛЬ, я, ч. Віялка найпростішої конструкції для виділення з обмолоченого зерна легких та довгих домішок.
Для одержання посівного матеріалу з високою абсолютною вагою насіння пропускають через решета (для відокремлення дрібного), а потім кілька разів через фухтель (Ол. та ефір. культ., 1956, 50).
Словник української мови (СУМ-11)