фіаско
ФІА́СКО, невідм., с., книжн. Невдача, неуспіх, провал.
Насмішка його звернена до.. цих двох приборканих радіоорлів, що, посхилявшись лобами, жваво шепочуться, видно, обмірковують вчорашнє своє фіаско (Гончар, Тронка, 1963, 109);
По всіх закутках заводу тільки й розмов, що про цілковите фіаско головного інженера (Шовк., Інженери, 1956, 394).
Зазнава́ти (зазна́ти) фіа́ско — зазнавати невдачі, провалу.
Словник української мови (СУМ-11)