фігель
ФІ́ГЕЛЬ, гля, ч.
1. заст. Завиток (архітектурна оздоба); розчерк (на письмі).
2. перев. мн., перен., розм. Витівки, штуки, трюки.
[Старостина:] Ми знаємо давно, що граф на жарти і на фіглі здатний, і нас нічим він не здивує (К.-Карий, II, 1960, 48);
Вся рота реготала від тих фіглів, які я витворяв (Думки про театр, 1955, 37);
— Це ти, Юрку, і фіглювати не вмієш? З ними, з фіглями, і працювати легше (Томч., Жменяки, 1964, 211).
Фі́глі (фі́гля) роби́ти (зроби́ти, викида́ти і т. ін.) — вдаватися до жартів, пустощів, трюків, щоб насмішити або обдурити когось.
— Вона любить фіглі робити і опісля на все горло сміятися (Коб., III, 1956, 393);
Бачать діти, що старий батько з ними фігля зробив (Сл. Гр.);
♦ Заво́дити фі́глі з ким — залицятися до когось, мати з кимось любовні пригоди.
А Маріка, як тільки Тимофій куди відвернеться, заводить фіглі з його братом Палійчуком (Хотк., II, 1966, 417).
Словник української мови (СУМ-11)