фіглювати

ФІГЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок.

1. перех., заст. Оздоблювати різними завитками що-небудь.

Фіглювати стелю.

2. неперех., перен., розм. Вдаватися до різних витівок, пустощів, робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити або обдурити кого-небудь.

— Це ти, Юрку, і фіглювати не вмієш? З ними, з фіглями, і працювати легше (Томч., Жменяки, 1964, 211).

Значення в інших словниках

1. фіглювати — Робити фіглі <�штуки>, викидати коники: П. ВИКРУЧУВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
2. фіглювати — див. жартувати  Словник синонімів Вусика
3. фіглювати — ФІГЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. 1. що, заст. Оздоблювати різними завитками що-небудь. Фіглювати стелю. 2. перен., розм. Вдаватися до різних витівок, пустощів, робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити або обдурити кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. фіглювати — -юю, -юєш, недок. 1》 перех., заст. Оздоблювати різними завитками що-небудь. Фіглювати стелю. 2》 неперех., перен., розм. Вдаватися до різних витівок, пустощів, робити різні штуки, трюки, виверти, щоб насмішити чи обдурити кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фіглювати — Фіглюва́ти і фіґлюва́ти, -лю́ю, -лю́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)