філістер
ФІЛІ́СТЕР, а, ч., книжн. Самовдоволена, обмежена людина з міщанським світоглядом і святенницькою поведінкою; міщанин, обиватель.
[Криштоф:] Ти філістер, от що я тобі скажу (Фр., IX, 1952, 362);
Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л. Укр., IV, 1954, 85);
Сучасний буржуазний псевдо-Фауст, зображений Тичиною, — це самовдоволений філістер, пошлий скептик і цинік, що кокетує з релігією і жахається самого слова «бунт» (Поезія.., 1956, 205).
Словник української мови (СУМ-11)