хабаз

ХАБА́З, ХАБУ́З, у, ч., діал. Зарості бур’яну, дрібного чагарника і т. ін.

Як сад, зарослий хабазами, Дичіє й нидіє поволі, Так гордий чоловік не виб’ється ніколи Із життєвих марниць неволі (Фр., XI, 1952, 323);

Довго ходили Довбущуки помежи корчами кропиви і хабузу, довго оглядали сумні останки (Фр., VIII, 1952, 242).

Значення в інших словниках

1. хабаз — Хаба́з, хабу́з: Хаба́з, хабу́р: — бур'ян, бадилля, хлющ [3] — бур'ян [XI] — високий бур'ян [2] — великий бур'ян [XIII]  Словник з творів Івана Франка
2. хабаз — хаба́з іменник чоловічого роду хащі діал.  Орфографічний словник української мови
3. хабаз — ХАБА́З, ХАБУ́З, у, ч., діал. Зарості бур'яну, дрібного чагарника; хащі. Як сад, зарослий хабазами, Дичіє й нидіє поволі, Так гордий чоловік не виб'ється ніколи Із життєвих марниць неволі (І. Франко); Довго ходили Довбущуки помежи корчами кропиви і хабузу, довго оглядали сумні останки (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
4. хабаз — хаба́з бур'ян (ср, ст)||бадиль, хабазя, хопта  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. хабаз — хабуз, -у, ч., діал. Зарості бур'яну, дрібного чагарнику і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хабаз — Хабаз, -зу м. Хворостъ, прутья. Шейк.  Словник української мови Грінченка