хабаз
ХАБА́З, ХАБУ́З, у, ч., діал.
Зарості бур'яну, дрібного чагарника; хащі.
Як сад, зарослий хабазами, Дичіє й нидіє поволі, Так гордий чоловік не виб'ється ніколи Із життєвих марниць неволі (І. Франко);
Довго ходили Довбущуки помежи корчами кропиви і хабузу, довго оглядали сумні останки (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)