хабоття
ХАБО́ТТЯ, я, с., збірн., розм. Старі речі домашнього вжитку; мотлох, дрантя.
Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня [непотріб]: то дране, то погане,— саме хабоття (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)ХАБО́ТТЯ, я, с., збірн., розм. Старі речі домашнього вжитку; мотлох, дрантя.
Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня [непотріб]: то дране, то погане,— саме хабоття (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)