хабоття
ХАБО́ТТЯ, я, с., збірн., розм.
Старі речі домашнього вжитку; мотлох, дрантя.
Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня [непотріб]: то дране, то погане, – саме хабоття (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)ХАБО́ТТЯ, я, с., збірн., розм.
Старі речі домашнього вжитку; мотлох, дрантя.
Усе викрадено з скрині, усе забрато, осталась сама негодня [непотріб]: то дране, то погане, – саме хабоття (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)