хазяйновитий
ХАЗЯЙНОВИ́ТИЙ, рідко ХАЗЯЇНОВИ́ТИЙ, ХАЗЯЇНУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який добре веде господарство, піклується про нього.
«Що це сталося з моїм Романом? — думала Зінька, пораючись в хаті. — Був хазяйновитий хлопець, сам кидався до роботи без загаду, а теперечки все чогось ніби опинається» (Н.-Лев., VI, 1966, 318);
Син Демко зріс, гожим та хазяйновитим парубком став (Гр., І, 1963, 404);
— Он глянь на своїх братів, на Грицька та Івана. От діти, от милі, слово від їх неправе не почуєш, а робочі, а хазяїновиті! (Мирний, IV, 1955, 115);
Через подвір’я — мотузка, на якій випране шмаття: штанці та сорочечка хлопця-підлітка, голубеньке платтячко дівчинки. Всюди видно хазяйновиту господиню (Тют., Вир, 1964, 425);
Учитель говорив про хазяйновитого і статечного Прокопа Кандзюбу, який навіть перед смертю думав про громадське (Цюпа, Добротворець, 1971, 32).
2. Власт. хазяїнові (у 1-4 знач.); хазяйський.
Секретар говорив спокійно, переконливим хазяйновитим голосом. (Кир., Вибр., 1960, 279).
Словник української мови (СУМ-11)