хазяйновитий
ХАЗЯЙНОВИ́ТИЙ, рідко ХАЗЯЇНОВИ́ТИЙ, ХАЗЯЇНУВА́ТИЙ, а, е.
1. Який добре веде господарство, піклується про нього.
“Що це сталося з моїм Романом? – думала Зінька, пораючись в хаті. – Був хазяйновитий хлопець, сам кидався до роботи без загаду, а теперечки все чогось ніби опинається” (І. Нечуй-Левицький);
Син Демко зріс, гожим та хазяйновитим парубком став (Б. Грінченко);
– Он глянь на своїх братів, на Грицька та Івана. От діти, от милі, слово від їх неправе не почуєш, а робочі, а хазяїновиті! (Панас Мирний);
Через подвір'я – мотузка, на якій випране шмаття: штанці та сорочечка хлопця-підлітка, голубеньке платтячко дівчинки. Всюди видно хазяйновиту господиню (Григорій Тютюнник);
Учитель говорив про хазяйновитого і статечного Прокопа Кандзюбу, який навіть перед смертю думав про громадське (І. Цюпа).
2. Власт. хазяїнові (у 1–4 знач.); хазяйський.
Секретар говорив спокійно, переконливим хазяйновитим голосом (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)