халазія
ХАЛАЗІ́Я, ї, ж., діал. Прочухан.
— Зевес не дурно похвалявсь; Получиш добру халазію (Котл., І, 1952, 81);
Розійшовся чоловік із чортом — і байдуже собі: гуляє по шинках, розходжує з музикою по ярмарках, а чортяка тим часом готує йому добру халазію (Стор., І, 1957, 53).
Словник української мови (СУМ-11)