халяндра
ХАЛЯ́НДРА, и, ж. Старовинний циганський танець.
У вікон школярі співали, Халяндри циганки скакали (Котл., І, 1952, 92);
Циганчата танцюють халяндри та кричать не своїм голосом (Кв.-Осн., II, 1956, 14).
♦ Бу́деш [у ме́не] скака́ти (танцюва́ти) [цига́нської] халя́ндри; Поска́чеш (потанцю́єш) [у ме́не, у нас] [цига́нської] халя́ндри — уживається як погроза кому-небудь.
— Потривай же, свекрухо! — говорила голосно Мотря сама до себе, розвішуючи сорочки по тину, — будеш ти в мене циганської халяндри скакати, а не я в тебе (Н.-Лев., II, 1956, 288);
«Тепер ти, голубчику.., потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри», звертався [Терентій] в думках до Романа (Стельмах, Хліб.., 1959, 473).
Словник української мови (СУМ-11)