ханів
ХА́НІВ, нова, нове. Прикм. до хан; належний ханові.
— Вітрило-вітре мій єдиний, Легкий, крилатий господине! Нащо на дужому крилі́ На вої [воїнів] любії мої, На князя, ладо моє миле, Ти ханові метаєш стріли? (Шевч., II, 1953, 336).
Словник української мови (СУМ-11)