харакірі
ХАРАКІ́РІ, невідм., с. Вид самогубства (розпорювання живота), прийнятий у японських самураїв.
Обгорнувши середину меча білою хусткою, він береться двома руками за обгорнуте лезо і підносить вістря меча до живота. Ще мить, і він вчинить собі харакірі (Довж., І, 1958, 121).
Словник української мови (СУМ-11)