харцизяка

ХАРЦИЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з.

Було, як деякий харцизяка попаде в руки, то суд йому короткий був. За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (Стор., І, 1957, 274);

— Та хоч покажіть мені того харцизяку, що вікна серед білого дня б’є (Головко, А. Гармаш, 1971, 358);

— Такий харцизяка росте, як і його батько. Не мине тюрми! (Багмут, Опов., 1959, 9);

[Маруся (скочила):] А що се за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов’язати треба (Кост., І, 1967, 278);

[Катерина:] Ах ти ж, чортова Галушка, стара шкапа, харцизяка (Корн., І, 1955, 306);

*У порівн. Сьогодні… немов дідько носив його по чужих городах, без шапки, босий, в одній сорочці, та й та розхристана, як у харцизяки… (Мирний, І, 1949, 282).

Значення в інших словниках

1. харцизяка — харцизя́ка іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. харцизяка — див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий  Словник синонімів Вусика
3. харцизяка — ХАРЦИЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. [Маруся (скочила):] А що се за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов'язати треба (М.  Словник української мови у 20 томах
4. харцизяка — -и, ч., розм. Те саме, що харциз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. харцизяка — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.  Словник синонімів української мови
6. харцизяка — Харцизя́ка, -ки, -ці; -зя́ки, -зя́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. харцизяка — Харцизяка, -ки м. ув. отъ харциз. К. ЧР. 343. Возьміть його, харцизяку — він уб'є мене. Шевч. 292.  Словник української мови Грінченка