харцизяка —
харцизя́ка іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
харцизяка —
див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий
Словник синонімів Вусика
харцизяка —
ХАРЦИЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. [Маруся (скочила):] А що се за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов'язати треба (М.
Словник української мови у 20 томах
харцизяка —
-и, ч., розм. Те саме, що харциз.
Великий тлумачний словник сучасної мови
харцизяка —
РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал.
Словник синонімів української мови
харцизяка —
ХАРЦИЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. Було, як деякий харцизяка попаде в руки, то суд йому короткий був. За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (Стор.
Словник української мови в 11 томах
харцизяка —
Харцизяка, -ки м. ув. отъ харциз. К. ЧР. 343. Возьміть його, харцизяку — він уб'є мене. Шевч. 292.
Словник української мови Грінченка