1. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

харцизяка

Харцизя́ка, -ки, -ці; -зя́ки, -зя́к

Джерело: Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. харцизяка — харцизя́ка іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. харцизяка — див. бешкетник; жорстокий; задерикуватий Словник синонімів Вусика
  3. харцизяка — ХАРЦИЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. [Маруся (скочила):] А що се за харцизяки такі найшли у хату! Чого ви завелись! Ач! Убрались у чужу солому, ще й шелестять! Та вас тут пов'язати треба (М. Словник української мови у 20 томах
  4. харцизяка — -и, ч., розм. Те саме, що харциз. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. харцизяка — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
  6. харцизяка — ХАРЦИЗЯ́КА, и, ч., розм. Те саме, що харци́з. Було, як деякий харцизяка попаде в руки, то суд йому короткий був. За кражу платив той курінь, до якого належав злодій (Стор. Словник української мови в 11 томах
  7. харцизяка — Харцизяка, -ки м. ув. отъ харциз. К. ЧР. 343. Возьміть його, харцизяку — він уб'є мене. Шевч. 292. Словник української мови Грінченка