химерувати

ХИМЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що химе́рити.

Батько таки просто було каже: — Ой, дочко! не дурій! що се ти химеруєш, якісь панські розкоші все вертяться в тебе на думці (Вовчок, І, 1955, 16);

[Поет (до музи):] Не химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати сей папір (Л. Укр., І, 1951, 299).

Значення в інших словниках

1. химерувати — химерува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. химерувати — див. вередувати; мріяти; пустувати  Словник синонімів Вусика
3. химерувати — ХИМЕРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Те саме, що химе́рити. Батько таки просто було каже: – Ой, дочко! не дурій! що се ти химеруєш, якісь панські розкоші все вертяться в тебе на думці (Марко Вовчок); [Поет (до музи):] Не химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати сей папір (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
4. химерувати — -ую, -уєш, недок., розм. Те саме, що химерити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. химерувати — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. химерувати — Химерува́ти, -ру́ю, -ру́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. химерувати — Химерувати, -рую, -єш гл. Причудничать; капризничать. Ой, дочко, не дурій! Що се ти химеруєш? Якісь панські роскоші все вертяться в тебе на думиі. МВ. І. 26.  Словник української мови Грінченка