хиндя
ХИ́НДЯ, і, ж., діал. Пропасниця.
Хай тебе хиндя попотрясе! (Номис, 1864, № 3728).
♦ Хи́ндя його́ зна́є — хто його знає.
— По дворах ганяє [Панько] — все колгоспне назад стягує. Для німців усе старається…— То, може, він про людське око, мамо? — А хиндя його знає (Збан., Єдина, 1959, 27).
Словник української мови (СУМ-11)