хисть

ХИСТЬ, і, ж., заст. Хист (у 1 знач.)

Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш, Вибр., 1969, 92).

Значення в інших словниках

1. хисть — хисть іменник жіночого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. хисть — ХИСТЬ, і, ж., заст. Хист (у 1 знач.). Вони [чоловіки] беруть однією хистю (П. Куліш).  Словник української мови у 20 томах
3. хисть — -і, ж., заст. Хист (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. хисть — ЗДІ́БНІСТЬ перев. мн. (природні задатки, нахили до якоїсь діяльності, творчості), ХИСТ, ЗДА́ТНІСТЬ розм., КЕБЕ́ТА розм., СПОСІ́БНІСТЬ (СПОСО́БНІСТЬ) розм., КЕ́БА діал., ХИСТЬ діал.; ПОТЕНЦІА́Л книжн., ПОТЕ́НЦІЯ книжн.  Словник синонімів української мови
5. хисть — Хисть, -ті ж. = хист. К. ЧР. 128. Запорозька хисть. К. ЧР. 150. Тьфу на їх хисть, та й годі. Шевч. 295.  Словник української мови Грінченка