хитренький

ХИТРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до хи́трий.

Людина [Андрій Маркович] занадто практична, ретельно акуратна, хитренька; до всього допитливий (Вас., II, 1959, 78);

Сашко «спить».. На мить у Килини хитренька усмішка згасла в очах (Головко, І, 1957, 346).

Значення в інших словниках

1. хитренький — хитре́нький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хитренький — див. хитрий  Словник синонімів Вусика
3. хитренький — [хиетрен'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
4. хитренький — ХИТРЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до хи́трий. Людина [Андрій Маркович] занадто практична, ретельно акуратна, хитренька; до всього допитливий (С. Васильченко); Сашко “спить”.. На мить у Килини хитренька усмішка згасла в очах (А.  Словник української мови у 20 томах
5. хитренький — -а, -е. Пестл. до хитрий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хитренький — Хитрий, -а, -е 1) Хитрый. Хитрий, як лисиця. Ном. № 1252. 2) Замысловатый. От де, люде, наша слава, слава України! Без золота, без каменю, без хитрої мови. Шевч. 46. 3) Скорый, быстрый. Вх. Уг. 272. ум. хитренький.  Словник української мови Грінченка