хитренько
ХИТРЕ́НЬКО. Присл. до хитре́нький.
— О, ви — так правдива Діана! А з мене яка ж там Діана? — обізвалась Марта Кирилівна, ще й губи закопилила, але все хитренько поглядала на Христину (Н.-Лев., VI, 1966, 33);
Іван розумно і хитренько примружив очі (Коп., Як вони.., 1948, 4).
Словник української мови (СУМ-11)