хитроокий
ХИТРОО́КИЙ, а, е. Який має хитрі очі; хитрий.
Увечері тихесенько до нього Заходив хитроокий Кутернога. Старого пана незрадливий раб… (Рильський, II, 1956, 39);
Тоді ж [після Кривавої неділі] інакше, спідлоба, почали поглядати дядьки й на портрет хитроокого царя, що зверхньо з стіни дивився на протилежну стіну (Стельмах, І, 1962, 485).
Словник української мови (СУМ-11)