хлань
ХЛАНЬ, і, ж., діал. Безодня.
Щоб мене сира земелька в чорну хлань сховала, коли я з своєї вини лану не дожала (У. Кравч., Вибр., 1958, 128);
До кінця тепер мене послухай, А потім упади у темну хлань (Павл., Пальм. віть, 1962, 68).
Словник української мови (СУМ-11)