хлань
ХЛАНЬ, і, ж., діал.
Безодня, прірва.
Щоб мене сира земелька в чорну хлань сховала, коли я з своєї вини лану не дожала (Уляна Кравченко);
До кінця тепер мене послухай, А потім упади у темну хлань (Д. Павличко);
Ці груди болю, біль грудей, Застрашених страждань – нема їм жодних панацей Все поглинає хлань (В. Стус).
Словник української мови (СУМ-20)