хлопчище

ХЛОПЧИ́ЩЕ, а, ч.

1. Збільш. до хло́пець 1, 2.

Зробився з нього здоровий хлопчище (Три золоті сл., 1968, 103);

От хоч би взяти Антошка, Сарабринового сина. Хлопчище вже здоровий, другий рік пастушить (Фр., III, 1950, 333);

Старший став коло бочки, вдарив перстом у дно, вибив його, підняв бочку і випив усю. То був хлопчище! (Казки Буковини.., 1968, 171);

Та коби-сте люди знали, який я хлопчище, Та як візьму косу в руки, сама коса свище (Коломийки, 1969, 70).

2. розм. Те саме, що хло́пець 1.

Хлопчища справді зручно і з голосним вереском поскакали, хто в неглибоку воду, хто на річне каміння (Фр., IV, 1950, 388);

До хати вбіг босий, заболочений по коліна хлопчище Микитка, наймолодший Іванів брат (Март., Тв., 1954, 140).

Значення в інших словниках

1. хлопчище — хлопчи́ще іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. хлопчище — див. хлопець  Словник синонімів Вусика
3. хлопчище — ХЛОПЧИ́ЩЕ, а, ч. 1. Збільш. до хло́пець 1, 2. Зробився з нього здоровий хлопчище (В. Королевич); От хоч би взяти Антошка, Сарабринового сина. Хлопчище вже здоровий, другий рік пастушить (І.  Словник української мови у 20 томах
4. хлопчище — -а, ч. 1》 Збільш. до хлопець 1), 2). 2》 розм. Те саме, що хлопець 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови