хльорка
ХЛЬО́РКА, и, ж., лайл. Те саме, що пові́я.
З обстриженими головами, З підрізаними пеленами, Стояли [у пеклі] хльорки (Котл., І, 1952, 128);
І нащо йому така сила грошей здалася́ ..Прогуля-проп’є з тією чортовою хльоркою! (Мирний, IV, 1955, 40);
— Це ж чия така хльорка́ Не Василева́ — Несвітський сором спалював Тіну, вона затулила обличчя долонями, схлипнула (Мушк., День.., 1967, 28).
Словник української мови (СУМ-11)