хльорка
ХЛЬО́РКА, и, ж., зневажл.
Те саме, що пові́я.
З обстриженими головами, З підрізаними пеленами, Стояли [у пеклі] хльорки (І. Котляревський);
І нащо йому така сила грошей здалася́ .. Прогуля-проп'є з тією чортовою хльоркою! (Панас Мирний);
– Це ж чия така хльорка? Не Василева? – Несвітський сором спалював Тіну, вона затулила обличчя долонями, схлипнула (Ю. Мушкетик);
Є у пана три хльорки, три пишнотілі дівулі, які нічого не роблять, вилежуються днями, а ночами тішать пана (Ю. Мушкетик);
Хай не святенниця, недоторка, – а так шалатися в глупу ніч! – Ти ж не якась там хльорка, самій гетьманші не подоба – річ (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)