хлюпіт

ХЛЮ́ПІТ, поту, ч. Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.

І ніч, і дівоча постать, і хлюпіт води вразили Нагарного (Стельмах, I, 1962, 183);

Ріка видавалася чорною прірвою. В цій прірві часами чути було хлюпіт — то, мабуть, плигали харіуси, що звуться байкальськими форелями (Трубл., І, 1955, 80);

Вода густо лилася з стріхи, і чути було її хлюпіт у ярочку, що його навколо хати роками виколупував дощ (Томч., Жменяки, 1964, 92).

Значення в інших словниках

1. хлюпіт — хлю́піт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хлюпіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
3. хлюпіт — ХЛЮ́ПІТ, поту, ч. Звуки від коливання, плескання, падіння води чи удару по її поверхні. І ніч, і дівоча постать, і хлюпіт води вразили Нагарного (М. Стельмах); Ріка видавалася чорною прірвою.  Словник української мови у 20 томах
4. хлюпіт — -поту, ч. Звуки від коливання, падіння води чи удару по її поверхні.  Великий тлумачний словник сучасної мови