хлющ
ХЛЮЩ, а́, ч. Сильний дощ; злива.
Ідуть дощі — Густі хлющі, Почався листопад (Воронько, Тепло.., 1959, 157);
Роки, весняна вільгість, осінні хлющі і тумани спочатку покрутили руки, а потім і ноги старого (Стельмах, І, 1962, 43).
◊ На (як, мов, на́че) хлющ (хлющі́) змо́кнути (змо́кти, змокрі́ти і т. ін.) — стати зовсім мокрим.
Боки йому [турові] ходили ходором, руда шерсть змокріла на хлющ, з роззявленого рота висунувся безсилий потемнілий язик (Загреб., Диво, 1968, 81);
Дощ ось-ось лине з неба, а вони ж далеченько, десь біля річки, змокнуть як хлющі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 66);
Перемо́кнути на хлющ див. перемока́ти;
П’я́ний як хлющ — дуже п’яний.
Двічі на тиждень, у суботу і в неділю, Насінник приходив на службу п’яний, як хлющ (Збан., Єдина, 1959, 259);
Як (мов, нена́че) хлющ [мо́крий] — дуже, наскрізь мокрий.
І дрова мов хлющ, не горять в паровозі (Перв., II, 1958, 306).
Словник української мови (СУМ-11)