хлющати

ХЛЮЩА́ТИ, щи́ть, недок., розм.

1. Сильно йти, лити (перев. про дощ).

Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Збан., Мор. чайка, 1959, 245);

// Текти, стікати з кого-, чого-небудь.

Прокинувся — мокрий: хлющить з мене піт! (Нех., Казки.., І958, 46);

// Бути дуже мокрим, перенасиченим вологою.

Вітовський та Оссолінський вскочили в намет мокрі, як хлющ, аж одежа на їх хлющала (Н.-Лев., VII, 1966, 247);

Ситник нарешті міг згребти малого і потягти до свого візка, одною рукою міцно тримаючи його, а другою витираючи бороду й вуса, що аж хлющали від поту (Загреб., Диво, 1968, 51);

// безос.

Ото обмочило тебе дощем, аж хлющить (Сл. Гр.).

2. Те саме, що хлю́пати 1;

// безос.

— Ноги грузнуть, аж в постолах хлющить (Коцюб., І, 1955, 348);

Дощ не вщухав. Під ногами хлющало (Десняк, Вибр., 1947, 189);

Земля тут так насичена водою,що де не станеш — там і хлющить з-під чобота (Шиян, Партиз. край, 1946, 148).

Значення в інших словниках

1. хлющати — хлюща́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хлющати — див. лити  Словник синонімів Вусика
3. хлющати — ХЛЮЩА́ТИ, щи́ть, недок., розм. 1. Сильно безперервно лити (перев. про дощ). Хай хоч ще й дощі холодні хлющатимуть.., все одно швидко настануть чудові теплі дні (Ю. Збанацький); // Текти, стікати з кого-, чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. хлющати — -щить, недок., розм. 1》 Сильно йти, лити (перев. про дощ). || Текти, стікати з кого-, чого-небудь. || Бути дуже мокрим, перенасиченим вологою. || безос. 2》 Те саме, що хлюпати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. хлющати — ЛИ́ТИ (сильно, безперервно текти — про дощ), ЛЛЯ́ТИ рідше, СИ́ПАТИ, ЦІДИ́ТИ, ПЕРІ́ЩИТИ підсил., ХЛЯ́ПАТИ розм., ХЛЯПОТІ́ТИ підсил. розм., ПРА́ТИ підсил. розм., РЕПІ́ЖИТИ підсил. розм., ТЮ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́ЖИТИ підсил. розм., ПІ́РИТИ підсил. розм.  Словник синонімів української мови