хліботорговець
ХЛІБОТОРГО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто веде оптову торгівлю хлібом у зерні.
Експортери, ділки, хліботорговці все літо товклися тут. Великі й малі торговельні судна під прапорами всіх держав охоче завертали сюди (Гончар, II, 1959, 8).
Словник української мови (СУМ-11)