хлівець

ХЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Зменш. до хлів.

З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Мирний, І, 1949, 129);

Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (Горд., II, 1959, 21);

В хлівці тихо шавкотіли качки… (Вирган, В розп. літа, 1959, 279);

— Отам у тому хлівці дрова,— у хату наносиш (Мирний, І, 1954, 65);

Світає. Лежу дома в хлівці, слухаю лемент у городі (Тесл., Вибр., 1950, 65).

Значення в інших словниках

1. хлівець — хліве́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. хлівець — Хліве́ць. Клітка для кроля. Всякий спокійний закуточок, де сухо, де доходить сьвітло й сьвіжий воздух та нема продувів, придатний до приміщень кріличих кліток (хлівців) (Товариш, 1908, 116).  Українська літературна мова на Буковині
3. хлівець — див. прибудова; хлів  Словник синонімів Вусика
4. хлівець — ХЛІВЕ́ЦЬ, вця́, ч. Зменш. до хлів. З-за хатки виглядали невеличкі хлівці, повіточки (Панас Мирний); Христя сама хлівець полагодила, обложила очеретом, вкрила (К. Гордієнко); В хлівці тихо шавкотіли качки... (І.  Словник української мови у 20 томах
5. хлівець — -вця, ч. Зменш. до хлів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. хлівець — Хлів, -ва м. Хлѣвъ, помѣщеніе для скота. Бджола з дупла, а свиня з хліва. Ном. № 13168. Моє діло теляче, наїлося та і в хлів. Ном. № 13576. ум. хлівець, хлі́вчик, хлі́вчичок. Стоїть хлівець, повний овець. Ном. стр. 290, № 4.  Словник української мови Грінченка