хмелити
ХМЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех., розм.
1. Додавати хмелю (у 1 знач.) в який-небудь напій.
Загадав Іван ся женити, з м’якин [з полови] пиво варити, кропивою хмелити (Сл. Гр.).
2 Робити кого-небудь хмільним; п’янити.
Чарки заходили, по руках. Не горілка хмелила — радість. Сердечні бриніли розмови (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 17);
// перен. Збуджувати кого-небудь, паморочити голову комусь.
Він бачив у ці дні, як хмелила Ярославу розкутість власного темпераменту (Гончар, Циклон, 1970, 175);
// перен. Позбавляти ясності (розум, свідомість, думки тощо).
Машинально відповідав він на запитання, але сон хмелив його свідомість, плутав думки і слова (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14).
Словник української мови (СУМ-11)