хмелити
ХМЕЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., що, розм.
1. Додавати хмелю (у 1 знач.) в який-небудь напій.
Загадав Іван ся женити, з м'якин [з полови] пиво варити, кропивою хмелити, а глиною дріжджити (Сл. Б. Грінченка).
2. кого, що і без прям. дод. Доводити до стану сп'яніння; п'янити.
Чарки заходили по руках. Не горілка хмелила – радість. Сердечні бриніли розмови (В. Бабляк);
// перен. Збуджувати кого-небудь, паморочити голову комусь.
Він бачив у ці дні, як хмелила Ярославу розкутість власного темпераметру (О. Гончар);
// перен. Позбавляти ясності (розум, свідомість, думки тощо).
Машинально відповідав він на запитання, але сон хмелив його свідомість, плутав думки і слова (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)