хмикання

ХМИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією.

В очах тих з’явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Шовк., Інженери, 1956, 419).

Значення в інших словниках

1. хмикання — хми́кання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. хмикання — ХМИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією. В очах тих з'явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Ю. Шовкопляс).  Словник української мови у 20 томах
3. хмикання — -я, с., розм. Дія за знач. хмикати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови