1. Словник української мови в 11 томах

хмикання

ХМИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією.

В очах тих з’явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Шовк., Інженери, 1956, 419).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хмикання — хми́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. хмикання — ХМИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією. В очах тих з'явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Ю. Шовкопляс). Словник української мови у 20 томах
  3. хмикання — -я, с., розм. Дія за знач. хмикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови