хмикання
ХМИ́КАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією.
В очах тих з'явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Ю. Шовкопляс).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- хмикання — хми́кання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- хмикання — -я, с., розм. Дія за знач. хмикати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хмикання — ХМИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. хми́кати і звуки, утворювані цією дією. В очах тих з’явився докір, а з рота вихопилося значуще хмикання (Шовк., Інженери, 1956, 419). Словник української мови в 11 томах