ховрашиний
ХОВРАШИ́НИЙ, а, е. Прикм. до ховра́х.
Жорстокі суховії та завжди безхмарне небо з розпеченим сонцем безжально смажать ту степову пустелю, зорану ховрашиними норами та чорну повесні від запрілих кураїв… (Ле, Право.., 1957, 246);
Мама визбирувала, де кращі квіти, а я приглядався до ховрашиних нірок (Збан., Мор. чайка, 1959, 124);
// Такий, як у ховраха.
Округле личко [панича].. вражало дрібними ховрашиними рисами (Гончар, Таврія.., 1957, 202).
Словник української мови (СУМ-11)