ходульний
ХОДУ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ходу́лі 1.
2. перен. Позбавлений оригінальності, природності, бундючний і разом з тим банальний.
Поганий той актор, який «пересолює і переперчує», який малює роль одною якою-небудь фарбою. Це неминуче призводить до штампу, до створення мертвої ходульної соціальної маски (З глибин душі, 1959, 58);
Треба показувати [в літературі] не вигаданих, ходульних, якихось не схожих на тисячі людей ідеалістичних сухарів і не якусь пересічну величину сіренької людини, а великих «малих людей» з народу (Вітч., 8, 1958, 138);
Єдина крапля правди про те, що пильщики стомлюються, коли пиляють, та ще важкими паралельними пилами, довела, що весь мій нарис був ходульним (Донч., VI, 1957, 632).
Словник української мови (СУМ-11)