хол
ХОЛ, у, ч. Велике приміщення, призначене для чого-небудь (зал для публічних зборів, кімната для чекання в готелі, театрі, кіно тощо).
Після вечері дівчата зустрілися в холі і спробували поговорити (Собко, Стадіон, 1954, 36);
Молодцюватий портьє запопадливо відчинив перед ними скляні двері до просторого холу (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 6).
Словник української мови (СУМ-11)