хорда
ХО́РДА, и, ж.
1. мат. Пряма, що сполучає дві будь-які точки кривої лінії або поверхні.
Діаметр є найбільша хорда кола.
2. анат. Осьовий скелет у вигляді пружного еластичного тяжа, спинна струна (у деяких тварин і людини).
Під час розвитку риби з ікринки в’неї не відразу закладається кістковий хребет. Спочатку утворюється хорда у вигляді щільного шнура, а вже потім навколо неї розвиваються хребці (Зоол., 1957, 69).
Словник української мови (СУМ-11)